Я згодна з Сократом, який сказав, що знає лише те, що нічого не знає. Як незвичайно це не було б, вважаю, що й про себе нічого не знаю. Не можу бути впевнена, що не злякаюсь у пожежі чи іншій біді та зроблю те, що повинна. Що не скажу того, про що пожалкую. Що не забуду найважливіше, коли буду почуватися щасливою.
Хто може бути впевненим в тім, що в злиднях чи великій біді не втратить людського обличчя? Не можна бути впевненим навіть у собі, тому це висловлення Сократа для мене взірець мудрості.
